В якості міжнародного технічного делегата на боксерському турнірі Олімпіади в Токіо вперше працював представник України – один з найбільш авторитетних українських спеціалістів у цій сфері Ігор Білецький. В інтерв’ю прес-службі ФБУ він розповів про всі нюанси цієї відповідальної роботи.
Ігор Білецький - відомий у минулому суддя з боксу, був у числі тих обраних, кого призначили працювати на Ігри XXXII Олімпіади в Японії. І своєю роботою наш земляк заслужив на найвищі оцінки колег і фахівців! Ми попросили Ігоря Степановича розповісти про цей унікальний досвід.
‒ Літо 2021 року ми з колегами будемо згадувати з великою ностальгією, як час дуже важкої і водночас цікавої роботи, ‒ відзначив наш співрозмовник. ‒ 20 днів на Олімпійських іграх – це був час, коли не було буквально жодної хвилини без роботи та нервового напруження. А, уявіть собі, повернувшись на Батьківщину 10 серпня, вже наступного дня я вирушив на чемпіонат Європи серед юнаків у Боснію і Герцеговину! Відпрацював ці турніри, можна сказати, «на автопілоті» ‒ це була реалізація на практиці всіх тих знань і умінь, які ми з колегами набували за багато-багато років.
‒ Олімпійські ігри-2020 унікальні: відбулися у 2021 році з небувалими санітарно-епідеміологічними обмеженнями. Як працювалося в таких умовах?
‒ Звичайно, була своя специфіка. Дуже жорсткий регламент перебування на турнірі, який мінімізував контакти та ризики заразитися. Було передбачено весь графік роботи так, щоб спортсмени приїхали, відіграли свої передбачені турніри й не наразилися на небезпеку хвороби. Щоденне тестування, відстеження контактів, чіткий графік дня – від готелю до змагального спорткомплексу.
‒ Як би ви пояснили звичайним вболівальникам, любителям спорту, в чому полягає робота технічного делегата?
‒ Обов’язки наші дуже широкі: контроль за організацією та проведенням поєдинків, перевірка екіпірування боксерів, організація та фіксування результатів жеребкування, оцінка роботи суддів. Нас на турнірі працювало 15 технічних делегатів – колеги рівної кваліфікації, колишні судді зі всього світу, за плечима яких чимало змагань найвищого рівня. Було дуже приємно працювати в такій компанії – це все люди високої кваліфікації, фахівці в своїй справі найвищого класу. Попри величезні обсяги робіт і щільний графік, працювалося легко та з великим інтересом. Взагалі, коли ти ситий, коли забезпечений комфорт відпочинку та умови для роботи, тоді й напруження та важкості праці не помічаєш…
Тож досвід, отриманий на Олімпіаді в Токіо, ‒ це неймовірний плюс для кожного спортсмена, тренера та судді, який там працював. І я теж для себе дізнався багато нового – отримав важливі знання і навички на майбутнє.
‒ Але навіть найкращі турніри не обходяться без форс-мажорів… Бували на цьогорічних Іграх такі ситуації?
‒ Ні. На щастя, все пройшло в штатному графіку, турнір визначив переможців і призерів. Це і є, вважаю, найкраща характеристика роботи суддів, делегатів і організаторів.
‒ От, до речі, суддівського питання уникнути не вдалося… Навіть наш срібний призер Олександр Хижняк постраждав від рішення судді в бою за звання олімпійського чемпіона…
‒ Коментувати рішення колег-суддів не маю права. Скажу лише, що, відколи стало відомо, що МОК відмовився від практики перегляду результатів поєдинків, а команди позбавлені права подавати протести, обговорювати роботу суддів уже не було сенсу. Всі, включаючи і спортсменів, і суддів, працювали «на чистовик» ‒ і результати залишаються саме такими, якими вони є, навіть у випадку помилок, які є неминучим наслідком роботи живих людей. Назад дороги не було. Проте в цілому, вважаю, чемпіонами та призерами стали найсильніші, а переможці заслужили бути на вершині. Якщо й бували суперечливі рішення, то кожен суддя в своєму праві проявити свою позицію, адже він бере на себе відповідальність за життя та здоров’я боксерів.
Скажу, що всі ми – судді, делегати – працювали з розумінням відповідальності як за сам турнір і його складову, так і за честь наших організацій. МОК взяв на себе відповідальність за проведення олімпійського турніру, але всі працювали заради того, щоб це право повернули з часом АІВА.
‒ Яким був рівень боксу на цих Олімпійських іграх? Чи побачили щось нове в задумках боксерів і їхніх тренерів?
‒ Ви знаєте, коли ти кожен рік береш участь у роботі змагань світового та континентального рівня, бачиш цих же боксерів, тобі важко сказати, що рівень змінився. Бокс еволюціонує – звичайно, підвищується майстерність як окремо взятих спортсменів, так і змагального рівня загалом.
Але висловлю таку думку. Коронавірусна пандемія все-таки суттєво вплинула на підготовку спортсменів і їхню готовність до Олімпіади. Самі розумієте, в 2020 році практично на всій планеті зупинилися спортивні змагання. Був простій і нестача практики. Зірвалося багато турнірів, які були важливими для підготовки боксерів. А перервані турніри доводилося проводити пізніше, що зробило максимально насиченим передолімпійський графік.
І в цій ситуації європейські боксери були більш вразливими, ніж представники інших континентів – ви прекрасно знаєте, що ліцензійний турнір, який мав відбутися ще навесні 2020 року у Великобританії, було перенесено – ще в червні провідні боксери Європи брали участь у виснажливих кваліфікаційних змаганнях. Який бій був у того ж Саші Хижняка проти боксера з ОКР! Є теорія – мовляв, маєш ліцензію, нащо вже тобі було надриватися?.. Але ні – це ж і питання посіву в олімпійському рейтингу, щоб бути вище, щоб на початку мати легших суперників… От і вийшло, що європейський бокс в цілому «просів», тому що провідні спортсмени мали небувало щільний графік після дуже тривалої перерви.
А от на фоні інших цього разу дуже здивували африканські боксери. Якщо раніше, коли фахівці дивилися результати жеребкування і бачили їх, то відразу казали: «Ну все, цей закінчить у 1-2 раунді», то тепер ніякого такого поняття не було й близько. Африканці продемонстрували і хорошу фізичну готовність, і кваліфікованість – навіть найсильніші суперники з величезними труднощами їх перегравали, інколи після трьох раундів ледве ноги виносили. І це – результат системної роботи, адже зараз в Африку поїхали працювати кваліфіковані тренери з Куби, Європи, Азії, які допомогли талановитим місцевим боксерам реалізувати свої вміння.
‒ Ще одна зміна – це зменшення кількості вагових категорій у чоловічому боксі на користь жіночого боксу. І як на практиці Олімпіада оцінила це нововведення?
‒ Я особисто знаю таких боксерів, яким через зміни вагових категорій довелося тримати вагу, що є складним процесом, адже не в кожного організм має здатність швидко змінювати чи тримати масу. Більшості не подобаються ці зміни, а наступна Олімпіада ж за планом ще зменшить кількість категорій – відповідно, розриви по вазі ще виростуть.
Ясна річ, що це боляче б’є по багатьох вагових категоріях, особливо по легших, адже там навіть три кілограми різниці відчуваються, а що вже говорити про проміжок між 63 та 69 кг! Впливає також постійне підвищення конкуренції. Скільки хороших спортсменів йшли до своєї мети, а в підсумку зараз вимушені наново доводити свій рівень у оновлених реаліях! Словом, тільки час покаже наслідки цих реформ.
‒ Ну от, Олімпіада – це вершина спортивної думки та майстерності. Мета для кожного спортсмена, судді, делегата. Ви відпрацювали у Токіо-2020. Як повертатися до буднів і до чого тепер прагнути?
‒ Ви знаєте, я, як і мої колеги-технічні делегати, ішов до цієї мети все життя. Олімпіада – це мета, до якої ти йдеш багато років і потім хочеш повторити. Без зайвої скромності скажу, це наслідок попередніх турнірів, років практики та науки. Проте ми ж усі – професіонали, для нас ця робота – улюблена, і нема межі самовдосконаленню. Тож прагну працювати далі й отримувати нові виклики в моїй роботі.
Взагалі, ознака професіоналізму – це робота на однаковому рівні на будь-якому турнірі. Хай будуть це Олімпійські ігри чи чемпіонат Львівської області, я приїжджаю та працюю за встановленими нормативами без жодних винятків. Може бути різниця в рівні арени, організації, майстерності учасників, але не в ставленні до роботи.
‒ Ну от ви з Олімпіади на наступний день вирушили на юнацький чемпіонат Європи. Як фізично витримати такий темп?
‒ Повторюся, це вже «автопілот». Ти робиш все, що треба робити за регламентом змагань і вимогами організації. Важко, що 6 годин різниці між Токіо та Сараєво. Акліматизація давалася взнаки. Але зібраний «багаж знань» дозволяє відпрацювати так, як треба – і це задоволення, що є такі вміння та навики. До старту Чемпіонату України мав трошки відпочинку і використав цей час для того, щоб відновити сили до нових турнірів.
‒ Які напутні слова колективу технічних делегатів висловили організатори Олімпіади? Які були зауваження та слова вдячності?
‒ Нічого поганого в нашу адресу не прозвучало. Хоча безпосередньо оцінки бригаді делегатів ще не оголошені – відбуваються ще ж Паралімпійські ігри. Загалом нашу роботу оцінили гідно та подякували за відпрацьований на високому рівні турнір.
Розумієте, для мене те, що я представляв Україну на Олімпіаді, велика честь і незабутні події. І я хотів би сказати добре слово про нашу Федерацію, про всіх колег. Наша участь в Олімпіаді ‒ це висока оцінка роботи суддівського корпусу України. На Олімпіадах вже було троє суддів і один технічний делегат. Не кожна країна може таким похвалитись. Хотів би висловити слова вдячності всьому колективу Федерації боксу України та особисто її лідеру, президенту Володимиру Степановичу Продивусу.
* * *
Президент Федерації боксу України, член Виконкому AIBA та EUBC Володимир Продивус:
«Ми хочемо підкреслити, що пишаємося тією роботою, яку виконав на Олімпіаді в Токіо Ігор Степанович Білецький і продовжує виконувати на міжнародному рівні як представник України. Мета ФБУ – щоб на кожних Олімпійських іграх працював наш суддя та технічний делегат. Ми на правильному шляху – це підтверджує робота Ігоря Білецького та Павла Василинчука».
Ігор Білецький і Павло Василинчук