Нуреддін Алібейлі: «В Одесу повернулися зі сріблом і бронзою. І навіть заслуговували на більше…»


5 золотих, 4 срібних і 11 бронзових медалей – таким був доробок збірної України на чемпіонаті Європи серед юніорів-2020, що проходив у Софії. Серед найперспективніших боксерів України, які чудово показали себе на континентальних змаганнях у столиці Болгарії, були й вихованці потужної одеської школи боксу. Тренер Нуреддін Алібейлі розповів у інтерв’ю прес-службі ФБУ про витоки майстерності, підготовчу роботу та оцінку виступу підопічних на чемпіонаті Європи серед юніорів 2020 року.

– Нуреддіне Фахреддіновичу, серед лауреатів чемпіонату Європи – ваші вихованці. Срібну медаль завоювала Анастасія Крамаренко, бронзову нагороду виборов Джамал Кулієв. Розкажіть, будь ласка, про ваші враження від турніру в Софії.

– Чемпіонат Європи з боксу серед юніорів – це вагома віха для юних боксерів. До нього наполегливо готувалися, чекали цих боїв і отримали величезний досвід, який дасть їм поштовх у розвитку майстерності. Ми виступом наших боксерів задоволені, вважаємо, навіть, що вони заслуговували на більше. Загалом збірна України добре себе проявила. Раз так на нас налаштовуються, задіюють усі методи, значить, збірна заслужила реноме однієї з найпотужніших.

Розповім про суперників Джамала Кулієва. У вазі 80 кг брали участь представники 10 країн. Перший бій Джамал провів з сербом Масаном Нікчевичем. Другий бій – з представником Румунії Раресом Стойкулеску. А третій бій – з чехом Давідом Полаком. Наш вихованець Джамал Кулієв посів третє місце, здобув бронзу, проте з цим рішенням суддів не згоден.

Відносно Насті Крамаренко, то вона перший бій провела з румункою Андра Себе, обігравши її, а другий бій, фінальний, провела з росіянкою Надією Голубєвою. Програвши їй, посіла друге місце, тобто здобула срібло. Наші вихованці здатні на ще більше, тож ці медалі просто підтверджують правильність їхнього шляху.

– Звідки витоки майстерності цих талановитих боксерів?

– Ми з ними працюємо вже не перший рік. Багато різних турнірів пройшли, деякі досягнення здобули. Це талановиті юні спортсмени, у яких великі перспективи в боксі. Працюємо з ними в клубі «Лівша», який відкрився в Одесі і вже має в списку ряд вихованців на всеукраїнському рівні.

Спершу Шамілем Кулієвим, батьком мого учня Джамала Кулієва, був створений спортивний зал, в якому проводяться наші тренування. Пізніше, за ініціативою інших батьків моїх вихованців, був створений клуб «Лівша». Таке ім'я нашому клубу було дано неспроста. Коли я проводив бої, то стояв в правосторонній стійці, тобто, як-то кажуть у боксі, був лівшею. Крім цього, Азер Мустафаєв, мій тренер і старший друг, з яким я працюю в спортивному тандемі, теж лівша. І всі мої учні теж «лівші».

Раді, що у нас є власна якісна інфраструктура. Головним нашим інвестором є Шаміль Кулієв, а також деякі батьки дітей, наприклад, Дмитро Крамаренко (батько Насті Крамаренко). Ми планомірно працюємо з нашими вихованцями. Раді, що ця робота дає результат, який зараз бачить вся Європа.

– Розкажіть, будь ласка, скільки спортсменів і якого віку займається зараз в «Лівші»?

– Загалом, у клубі «Лівша» займається 25 учнів у віці від 8 до 17 років. Фаворитом у нашому клубі є класичний бокс. Цей вид спорту користується великою популярністю і шаною серед молоді, самі знаєте, які успіхи у великих боксерів нашої держави, зокрема, в наших земляків із Одещини.

– А як ви почали займатися боксом?

– Я народився в республіці Азербайджан, в місті Алі-Байрамли. Спортом почав займатися з 10 років, а саме – вільною боротьбою, в якій залишився на три роки. Боксом почав займатися після перегляду легендарного кінофільму «Роккі». Персонаж Сільвестра Сталлоне вразив волею до перемоги, фізичною силою, характером справжнього спортсмена.

Моїм першим тренером, який навчив мене стояти в боксерській стійці, був Октай Ейвазов. На жаль, його вже немає серед живих. Школу боксу і звання майстра спорту Азербайджану, а також чемпіона Азербайджану 1993-го і 1994 рр. я отримав, коли тренувався у Мукдата Айдинова (Тельмана), якого свого часу також тренував мій перший тренер Октай Ейвазов. Це були безцінні уроки боксу, які формували і спортсмена, і особистість.

З 1995 року, коли я переїхав до України, моїм тренером став Азер Мустафаєв. Це легенда одеського та азербайджанського спорту, дуже шанований тренер з боксу. Завдяки йому, тоді ж у 1995 році я виграв престижний міжнародний турнір Макара Мазая, де провів три бої, а в 1996 році став чемпіоном України, де переміг у фінальному бою Володимира Одушка, уродженця Маріуполя (вага 81 кг). 

– Коли почали тренерську роботу?

– З 2009 року я почав займатися тренувальною роботою. Це – справжнє покликання, можливість передати свої знання молоді, безцінний досвід роботи з провідними тренерами держави, участь у великих турнірах. А головне – бачити, як на твоїх очах вихованці перевершують себе, розвиваються, стають сильнішими і мудрішими.

– Скільки зараз у вас учнів? У кого які перспективи?

– Ви знаєте, я відповім так. У кожного учня є перспективи. Головне – їхнє щире бажання до перемоги, віра в себе і готовність навчатися. Повна покірність тренеру допоможе їм уникнути тих помилок, які були в їхніх одноліток попередніх поколінь, а також дасть їм справжню школу. Ми заради цього й працюємо, щоб із юних боксерів зробити справжніх майстрів, хороших людей і міцних особистостей.



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ