16 січня 2021

«Українські отамани». Сезон-2015. З легіонерами та максимальними амбіціями


Шість років тому, 16 січня 2015 року, легендарний боксерський клуб «Українські отамани» провів матчеву зустріч у Києві у рамках чергового сезону Всесвітньої серії боксу (World Series of Boxing) проти «Мексиканських Воїнів». Ця зустріч стала дебютною для української команди у п’ятому сезоні WSB (і третьому за рахунком сезоні для «Отаманів»).

Тож маємо нагоду згадати старі добрі часи, адже виступи «Українських отаманів», які тривали загалом з 2012-го по 2016 роки, стали однією з найвизначніших сторінок в історії українського боксу.

Нагадаємо, що створення професіонального боксерського клубу «Українські отамани» було ініційоване президентом Федерації боксу України Володимиром Продивусом ще у 2011 році. А реалізацію проект отримав вже на початку 2012-го, напередодні старту Олімпійських ігор у Лондоні.

«Я чітко усвідомлював те, що головні зірки Національної збірної України приймуть рішення припинити виступи у її складі та розпочнуть професійну кар’єру. Це абсолютно логічний шлях після таких тріумфальних результатів на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх, - згадує Володимир Продивус. - Ми, відверто кажучи, були до цього готові і чітко усвідомлювали те, що на український бокс чекає складний та дуже непростий період зміни поколінь. Тому нам було вкрай необхідно, щоб цей процес пройшов без відчутних потрясінь для українського боксу. Єдиним можливим вирішенням цієї задачі було ще на рік-два притримати наших титулованих Чемпіонів. Адже поряд з ними набиратиметься досвіду наша молодь і саме завдяки нашим чемпіонам ми могли створити дійсно національний спортивний проект, яким могла пишатися вся наша держава. Я дуже радий тому, що в підсумку нам вдалося реалізувати цей проект на максимум. Переконаний у тому, що саме проект «Українські отамани» є одним з найбільш успішних національних проектів за усі роки Незалежності нашої держави. Ми дійсно пишаємось цим досягненням».

Саме напередодні Олімпійських ігор ідеєю для заснування команди слугувало те, щоб знані та досвідчені українські боксери, такі як Василь Ломаченко, Олександр Усик, Олександр Гвоздик, Денис Берінчик ще на певний час залишились в олімпійському боксі та передали свій досвід підростаючому поколінню українських боксерів, підписавши контракти з «Отаманами».

За короткий проміжок часу професіональний боксерський клуб «Українські отамани», який брав участь у змаганнях World Series of Boxing, отримав неабияку підтримку з боку вболівальників. Згодом нашу команду почали називати народним клубом та підтримувати в усіх куточках нашої держави. Яскравим тому свідченням стали переповнені арени столичних спортивних комплексів фактично на всіх матчах першого сезону Всесвітньої серії боксу. До речі, саме «Українські отамани» у 2013 році встановили рекорд для усіх спортивних подій, що коли-небудь проходили у столичному Палаці спорту.

Свідченням популярності команди були і рейтинги телетрансляцій, які випереджали більшість показників навіть матчів футбольної Прем'єр-ліги.

Свого найбільш вагомого результату в історії команди «Українські отамани» здобули у першому сезоні Всесвітньої серії боксу, виборовши срібний кубок змагань. У вирішальній битві в Казахстані наша команда лише у додатковому поєдинку поступилася місцевим «Астана Арланс».

Цікаво, що за всю історію проведення змагань Всесвітньої серії боксу саме «Українські отамани» є єдиною командою, у складі якої виступали два володарі Кубку Вела Баркера кубку, який вручають найбільш технічному боксерові Олімпійських ігор. Це Василь Ломаченко (отримав цю нагороду у 2008 році) та Хасанбой Дусматов (володів Кубком Вела Баркера у 2016 році у складі збірної Узбекистану).

Славні виступи «Українських отаманів», що підносили спортивний авторитет України на небувалу висоту, нині згадує президент Федерації боксу України Володимир Продивус.

«Не без гордості можу сказати, що у розвиток тієї команди я вклав свою душу, чимало зусиль і, якщо бути до кінця відвертим, неймовірно велику суму фінансових інвестицій. Але, чесно кажучи, жодного разу не пожалкував про це. Адже чітко усвідомлював, що на наших з вами очах, на очах мільйонів любителів боксу писалася нова історія українського боксу, з новими героями, з перемогами і незабутніми боями.   

Все робилося виключно для розвитку і популяризації боксу в Україні, для того, щоб глядач міг дивитися якісний бокс світового рівня і саме за участю наших талановитих спортсменів. Хочу зауважити, що саме завдяки «Отаманам» ми відкрили багатьох зірок і дали поштовх багатьом боксерам в їхній подальшій кар'єрі», відзначив Володимир Продивус.

Повертаючись до особливостей сезону Всесвітньої серії боксу 2015 року, слід відзначити, що того року організатори турніру запровадили ряд нововведень. Одним з них стало те, що за підсумками змагань розігрувалася й частина ліцензій на Олімпійські ігри у Ріо-де-Жанейро.

У сезоні-2015 була збільшена кількість команд-учасниць WSB. До цього у турнірі виступало 12 команд, але вже у новому сезоні стартувало 16 клубів, поділених на дві групи. Так, суперниками «Отаманів» у групі А стали «Мексиканські воїни», «Кубинські приборкувачі», «Команда боксерів Росії», «Алжирські пустельні яструби», «Китайські дракони», «Марокканські леви Атласа» і «Британські левові серця».

Деяких змін зазнали у той час і принципи залучення легіонерів до клубів WSB. Якщо раніше кожна команда запрошувала іноземців за своїм бажанням, пропонуючи їм найкращі умови, то з цього часу легіонери мали потрапляти до клубів через драфт за принципом північноамериканських ліг НБА та НХЛ.

Про деталі перегорів з іноземними боксерами у 2013-2015 роках, що претендували на місце у клубі «Українські отамани», згадує виконавчий директор Федерації боксу України Донатас Піскун, який відповідав за цей напрямок роботи.

«На той час у складі збірної України та «Українських отаманів» уже не було зірок класу Олександра Усика та Василя Ломаченка, у команді відбувалася зміна поколінь: старші перейшли до розряду професіоналів або завершили кар’єру, а їх замінили молоді. Склад був не такий досвідчений, хоча і в ньому були імена, які знають в усьому світі. Насамперед це Олександр Хижняк, Денис Пояцика, Дмитро Митрофанов, Владислав Сіренко та інші. І все ж керівництво клубу відчувало необхідність запрошення боксерів з-за кордону. Особливий акцент ми робили на пошуку бійців у легких вагових категоріях.

Через своїх друзів мені вдалося зв’язатися з головним тренером збірної Узбекистану Марсом Кучкаровим, який відразу запропонував дві кандидатури – це на той час дворазовий призер чемпіонатів світу у категорії 52 кг Жасурбек Латіпов, а також Хасанбой Дусматов у категорії 49 кг, в якого тоді не було таких значних успіхів на великих турнірах, якщо не рахувати перемоги на Всесвітній Універсіаді.  За моїми даними, Дусматов взагалі на той час планував залишити бокс і переїхати до Москви, змінивши рід діяльності… Обидва – вихованці дуже відомих в Узбекистані тренерів Уткірбека Хайдарова та Зіяддінбека Тойганбаєва, який, до речі, також чимало допомагав у підготовці «Отаманів».

Пам’ятаю, що в Україну два вищеназвані спортсмени прилетіли у рваних кросівках і навіть погано розмовляли російською. Та коли ми з моїм другом, прес-аташе ФБУ Олександром Подаваленком зустріли хлопців в аеропорту, з перших хвилин були вражені їхнім позитивним настроєм, безпосередністю, щирістю, прекрасними людськими якостями. Ну а в процесі подальших тренувань в черговий раз переконалися в тому, що це дійсно правильний вибір і хлопці будуть світовими зірками у складі нашої команди.  

До речі, у більшості наших тренерів перше враження від цих легіонерів склалося чомусь неоднозначне – казали, що вони в розібраному стані і їм нічого не світить у WSB, хтось взагалі критикував. Та час показав, що наші наставники та деякі спеціалісти дещо помилялися. Пам’ятаю, що одним з небагатьох тренерів, хто вірив у цих хлопців, був Леонід Лоївський, який після їхніх перших тренувань у складі команди сказав, що саме ці боксери виведуть нашу команду в ТОП. Як результат, в активі Дусматова була переможна серія у Всесвітній серії боксу більше 20 поєдинків. 2016 року він виграв Олімпійські ігри та став володарем Кубку Вела Баркера! Латіпов у 2017 році ще раз став призером чемпіонату світу. В наступному сезоні до своїх співвітчизників в «Українських отаманах» приєднався Хуршидбек Норматов, який нині має безпрограшну серію у профі-боксі. Ці хлопці дуже допомогли нашій команді та стали дійсно одними з улюблених спортсменів для нашої публіки.

Зараз з упевненістю можу сказати, що андижанські боксери Дусматов, Латіпов і Норматов стали справжньою знахідкою для клубу «Українські отамани» – цим хлопцям було все одно, проти кого виходити на ринг. Більш того, вони навіть просили тренерів, щоб їх ставили проти найсильніших опонентів – кубинців та росіян. Ми спілкуємося і дружимо з ними і досі. Підтвердженням їхніх дружніх відносин з ФБУ є те, що вони, мабуть, ще жодного разу не забули привітати нашого президента Володимира Продивуса з днем народження. А Хасанбой Дусматов навіть запрошував нас до себе на Батьківщину на своє весілля.

Жасурбек Латіпов (праворуч)

Мені випала нагода побувати у залі, де виросла більша частина героїв Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро (збірна Узбекистану на цій Олімпіаді виграла сім медалей, серед яких три золотих, і посіла перше командне місце. – Прим. ред.). Повірте, це самі звичайні зали, в яких навіть немає заліза для тренувань та й взагалі ті умови дуже далекі від оптимальних для занять. Проте, світ переконався в тому, що саме в таких залах загартовуються майбутні Чемпіони. Згадайте також і зал Ломаченка до ремонту. І я на власні очі переконався, як багато значить бокс для місцевих жителів і наскільки вони віддані своїй справі», – відзначив Донатас Піскун.

Напередодні сезону-2015 на тренерському містку «Українських отаманів» відбулася зміна: команду очолив Михайло Мельник, який змінив після річної перерви на посту головного тренера Валентина Соболевського. Він визначив склад команди з 37 боксерів, де поряд з великою кількістю молодих спортсменів фігурували і вже дуже титуловані на той час бійці – володар світової бронзи і європейського срібла Микола Буценко, чемпіон і дворазовий бронзовий медаліст першостей Європи Денис Пояцика, чемпіон Старого Світу Павло Іщенко, призери континентальних першостей Володимир Матвійчук та Богдан Шелестюк. До них доєдналися легіонери Хасанбой Дусматов і Хуршидбек Норматов з Узбекистану, Азат Усеналієв і Омурбек Малабеков з Киргизстану та Сергій Корнєєв з Білорусі.

«Команда тоді на 90 відсотків оновилася, – згадує у коментарі прес-службі ФБУ тодішній керманич «Українських отаманів» Михайло Мельник. – До того ж, щільність виступів була дуже високою – бої тоді відбувалися щотижня! Тому такого поняття, як перший, другий третій номер у вазі не було. Враховуючи молодий вік більшості наших боксерів, я ставив перед собою завдання готувати команду на два-три роки наперед, бо хлопці мали «дозріти». Втім, і на сьогоднішній день вважаю, що такого великого і масштабного проекту, як Всесвітня серія боксу, і такого клубу, як «Українські отамани», нашому боксу не вистачає. Це був надзвичайний досвід! І найбільш цікавий період роботи у моїй тренерській біографії!»

«Турнір був хороший і рівень крутий – емоції у спортсменів вирували, – зізнається капітан тодішніх «Отаманів» і один з найдосвідченіших боксерів клубу Денис Пояцика. –  Та й взагалі формат змагань унікальний, неповторний, інтерес з боку вболівальників був на дуже високому рівні. Команда збирала повні зали в усіх містах і це навіть тоді, коли вже у складі не було Ломаченка й Усика».

«Підтримка нашої публіки була божевільною, – погоджується із колишнім партнером по команді «Отаманів» Микола Буценко, учасник Олімпійських ігор 2016 року у Ріо, що кваліфікувався також і на Ігри у Токіо-2021. – Коли до нас приїжджали команди Куби або Росії, в залі не було де яблуку впасти. Особисто від себе хотів би подякувати всім тим, хто підтримував нас тоді, керівництву клубу «Українські отамани», тренерському складу і всім тим, хто робив все необхідне для того, щоб наша команда радувала вболівальників».


Третій для «Отаманів» сезон 2015 року розпочався дуже вдало – у першій же матчевій зустрічі в Києві вони розгромили «Мексиканських воїнів» з рахунком 4:1. Після цього яскраві перемоги (наприклад, над «Британськими левовими серцями», яких ми обіграли двічі – вдома і на виїзді, або незабутній виграш у «Команди боксерів Росії» у Києві) іноді змінювалися на прикрі невдачі. Груповий турнір «Отамани» завершили на досить високому четвертому місці серед восьми команд, маючи у своєму доробку вісім перемог і шість поразок. Лише одне очко відділило український клуб від третьої сходинки, яка слугувала перепусткою у плей-офф.

Бренд «Українських отаманів», незважаючи ні на що, навіть сьогодні продовжує захоплювати любителів боксу і викликати яскраві спогади. Цей професіональний боксерський клуб став справжньою школою і путівкою у життя для великої кількості відомих українських спортсменів. Отже, шануємо визначні віхи історії нашого боксу та історії ФБУ.



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ