26 листопада 2021

Ілля Гурович: «Судячи з результатів останніх чемпіонатів Європи, кадрова політика ФБУ себе виправдовує»


У Федерації боксу України він – безсумнівний старожил, який віддав роботі в організації більше ніж 25 років. А ще – майстер спорту СРСР, бронзовий призер абсолютної першості СРСР, заслужений працівник фізичної культури і спорту України  Ілля Гурович – користується величезною повагою багатьох боксерів і тренерів у нашій державі.

До своїх обов`язків нинішній генеральний секретар ФБУ Ілля Гурович приступив ще в кінці минулого сторіччя! З тих пір до його фахової думки та авторитетних оцінок прислухаються всі без виключення учасники боксерського олімпійського руху в Україні. Про останні тріумфи, злети та падіння, а також знакові події у вітчизняному боксі останніх років Ілля Аронович розповів прес-службі ФБУ.

— Що потрібно Олександру Хижняку, щоб реалізувати свою золоту олімпійську мрію у Парижі-2024?

— Саша один з найкращих боксерів своєї епохи. Він дуже працьовитий та талановитий хлопець, але щоб бути ще кращим йому необхідно постійно вдосконалюватися. Вважаю, що Саші треба іноді працювати трохи в іншому стилі, аби перехитрити своїх опонентів. Маю на увазі, щоб він міг працювати не тільки першим номером, але й другим, вести поєдинок в контратакуючому стилі. Хороші приклади в цьому — Василь Ломаченко та Олександр Усик, які постійно вдосконалювалися та робили все, аби перевершити власні попередні досягнення.  Саша має багатий арсенал, в нього за плечима чималий досвід і я думаю, що йому по силам повернутися на Олімпіаду ще сильнішим для перемоги. Але його батькові видніше, тому що він завжди поруч.

— Які висновки зроблені за підсумками Чемпіонату світу серед чоловіків у Сербії?

— В першу чергу висновки мають зробити самі спортсмени, які брали участь у світовій першості. Ми ж у свою чергу будемо підбивати підсумки турніру на Виконкомі. На перший погляд, «золото» чемпіонату світу – це хороший результат, але в нас команда складалася з тринадцяти чоловік. Різні були часи. Був 1999 рік, коли у США проходив чемпіонат світу і була одна «бронза». Був чемпіонат світу в Будапешті, де була одна срібна медаль, але ж були і інші.

Взяти той же 2001 рік, де хлопці завоювали сім медалей чи 2011-й, де було одразу чотири «золота». Ці світові першості важко порівнювати. В старі часи ми часто були в трійці чи п`ятірці найсильніших. Були і першими. Мова йде навіть не про кількість призових місць, а про те, як проходили поєдинки. Результати в Сербії неможливо назвати задовільними.

— Як ви оцінюєте роботу тренерів, які очолюють збірні України різних вікових груп? Кого з них можна особливо відзначити?

— В останні роки в нас було декілька кадрових змін, тому про результати деяких тренерів важко щось говорити.  Ще не пройшов той відрізок часу, після якого можна давати оцінку їхній роботі повною мірою. Але якщо судити по результатам останніх європейських першостей, то підсумки поки позитивні і кадрова політика ФБУ виправдовує себе. Так, під керівництвом Василя Шана та Валерія Хлистова, які не так давно працюють з командами, наші юнаки і дівчата вибороли друге загальнокомандне місце на чемпіонаті Європи в Боснії і Герцеговині. Наша збірна, очолювана вищезгаданими спеціалістами, завоювала 23 медалі, з яких 7 золотих, 9 срібних та 7 бронзових нагород.

Не менш потужний результат показали українські команди серед юніорів, очолювані Віктором Петровим та Валерієм Хлистовим! На європейській першості у Тбілісі українські спортсмени вибороли 19 медалей з 26 можливих: 4 золотих, 7 срібних та 8 бронзових. Це один з найкращих результатів юніорської збірної України за всю історію її виступів на континентальних першостях. На молодіжному чемпіонаті Європи ми теж були серед найкращих. Команди, очолювані Олегом Кудіновим та Романом Семенишиним, вибороли 14 медалей, з яких 3 золоті, 4 срібних та 7 бронзових.

Особливо хотів би відзначити роботу Олега Кудінова, який стабільно з року в рік дає результат. Він хороший спеціаліст і, що не менш важливо – хороший у минулому боксер. В нього чудова школа боксу і він знає, як її застосувати на практиці. Мене приємно вразив і виступ жіночої команди, очолюваної Романом Семенишиним. Він з дівчатами працює не так давно, але команда завоювала сім медалей на європейській першості і це дійсно чудовий результат! Вдало виступили збірні до 22 років, очолювані Сергієм Глущенком та Володимиром Богатиренком. На чемпіонаті Європи в Італії українські команди під керівництвом Глущенка та Богатиренка принесли в скарбничку збірної 11 медалей!

— Зараз фактично завершився змагальний сезон. Чи будуть якісь кадрові зміни у складі тренерського корпусу в збірних командах?

— В мене є певні думки з цього приводу, ми обговорили їх з президентом Федерації боксу України. Буде засідання Виконкому, і ми обговоримо ці питання колективно.

— Наразі останнім часом на адресу ФБУ є чимало критики стосовно того, як Федерація обирає тренерів головних команд. Чи можна стверджувати, що зараз збірні очолюють найбільш кваліфіковані спеціалісти, про що свідчать і результати українських спортсменів на міжнародних змаганнях?

— У Федерації боксу України працюють висококваліфіковані спеціалісти. Зараз чимало критики у соціальних мережах, але вважаю, що на це тренерам не треба звертати увагу. Щодо вибору старших тренерів, то це доволі цікаве запитання. Раніше було простіше. У нас не було десять команд, як зараз. Було три команди – дорослі, юніори та кадети. Це були найбільш «виїзні» команди.

Раніше ми сідали вдвох, втрьох, і керівництвом Федерації, в ході дискусій вирішували, хто буде наставником тієї чи іншої команди. Дивилися на результати, і якщо тренер показував результат, то ніхто не думав про його звільнення. Так було раніше. Сьогодні набагато складніше, бо вибори тренера стали більш демократичними, адже у вирішенні цього питання бере участь набагато більше людей. Тепер ми вимагаємо від тренерів чіткого уявлення їхньої роботи, стратегії та планування. Просто критикувати та обговорювати — це одне, мати чіткий план дій та бути готовим до будь-яких змін та стресів — зовсім інше.

— На вашу думку, що спонукає боксерів змінювати прописку і ставати під прапор іншої обласної федерації? Згадаймо хоча б переходи Микити Алістратова до Чернівецької обласної федерації боксу та Анни Лисенко до Федерації боксу Київської області…

— Почну з того, що ніхто не може змусити боксера виступати за ту чи іншу федерацію. Стосовно Микити Алістратова, то не останню роль в його переході до Чернівецької обласної федерації боксу зіграли  кращі умови. А відносно Анни Лисенко… Це її рішення. Хоча, не виключаю того, що їй також запропонували кращі фінансові умови…

— Ви свого часу брали участь в проведенні турніру, присвяченого Дню визволення Києва від фашистських загарбників, що проходив протягом багатьох років і був флагманським у столиці. Можливо, вам відомо, чому цей турнір більше не проводиться?

— Кубок визволення Києва від німецьких загарбників — дійсно престижний турнір. Свого часу він збирав багатьох кваліфікованих боксерів та радував глядачів високим рівнем боротьби. Останній розіграш цього змагання відбувся два роки тому. Варто зазначити, що і до цього у проведенні Кубку були паузи. Він не проходив більше шести років. Чому так сталось? Мені невідомо… Насправді, це непоодинокий випадок, коли класні турніри канули в Лету. Пам’ятаю, у Бердичеві, починаючи з 1998 року, проходив щорічний Міжнародний турнір серед молоді на призи братів Кличків. До Бердичева з’їжджалися перспективні боксери з Європи. Але вже більше чотирьох років ці змагання не проводяться. Чому? Так вирішили організатори — «Фонд братів Кличко».



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ