Член Виконавчого комітету Федерації боксу України Юрій Ботнар — один із тих, хто від початку повномасштабної війни відправився захищати рідну землю безпосередньо на фронт. Тож домовитися з ним про інтерв’ю виявилося справою не з легких: Юрій разом зі своїм батьком тримають оборону на Донбасі…
Зрештою, нам таки вдалося втілити свої наміри в життя та поспілкуватися з одним із наймолодших членів Виконкому ФБУ, який розповів про те, як потрапив на фронт, взаємини з Володимиром Продивусом, а також висловився про заколотників в українському боксі.
— Пане Юрію, розкажіть, як змінилося ваше життя після початку повномасштабного вторгнення росіян?
— Морально я був готовий до початку війни. 24 лютого 2022 року ми разом з батьком виїхали у підрозділ, щоб взяти участь у російсько-українській війні. Наступного дня нас було зараховано до однієї з десантних бригад. Відтоді і донині воюємо на Донбасі. Оскільки ця війна триває вже чотириста років, маємо її завершити нашою перемогою, аби українським дітям залишалося розвивати Україну, а не воювати із московією. Для мене особисто змінилось одне — моя родина далеко, я не маю можливості побачити та обійняти близьких.
— Ви особисто знайомі з Володимиром Продивусом. Що можете сказати про Володимира Степановича і його людські якості? На вашу думку, чому саме його вже вкотре переобрали президентом ФБУ?
— Знаю Володимира Степановича як людину слова. Я дуже поважаю таких людей, які тримають своє слово. Переконаний, що Володимир Продивус саме завдяки цій якості упродовж багатьох років залишається президентом Федерації боксу України. Звичайно ж, не менш важливими є його організаційні здібності та міжнародний авторитет, спортивні здобутки і дієва любов до боксу. Мова про те, що пан Продивус готовий самостійно вирішувати фінансові питання, пов’язані з діяльністю Федерації боксу України. Перефразовуючи великого українського мецената Євгена Чикаленка: «Легко любити бокс до глибини душі, спробуйте любити його до глибини кишені». До слова, саме 24 лютого у Києві у мене мала відбутися зустріч Володимира Степановича, на якій мали обговорити розвиток боксу у регіонах та на національному рівні…
— Зараз проти президента Федерації боксу України ведеться масштабна брудна інформаційна кампанія. На вашу думку, кому це вигідно?
— Я не є знавцем усіх течій та груп впливу в українському боксі. Але точно знаю, що ця «опозиція» сьогодні протистоїть не Продивусу, а українському боксу загалом. Я — за широкі дискусії, за обговорення та за вирішення проблемних питань, і дуже засуджую публічне оббріхування. Тим більше, коли «опоненти» не пропонують конструктивного розв’язання проблеми. Тим більше, коли «опоненти» уникають дискусій у самій Федерації. Тим більше, коли уся ця «опозиційна» діяльність має відгомін політиканства та намагань очолити ФБУ заради власних амбіцій чи приватних інтересів. Найбільш огидною є маніпуляція патріотизмом від людей, які, образно, лише учора змінили риторику на проукраїнську.
— Як Ви оціните результати наших боксерів на останніх міжнародних стартах?
— Враховуючи складну ситуацію в Україні, пов’язану з війною, наші спортсмени показали дуже хороші результати. Хтось вимушено перебуває далеко від дому та рідних, в тимчасовій еміграції, хтось залишився просто без дому, хтось хвилюється за близьких, хтось не мав і не має можливості перебувати у нормальному тренувально-змагальному процесі — усі ці обставини по-різному впливають на наших атлетів: комусь це додає спортивної злості, а хтось, навпаки, може бути пригніченим. Звісно, не треба забувати і про одвічну проблему сучасного боксу — суддівство. Що більше чвар та розбіжностей всередині національного боксу, то менший його авторитет на міжнародному рівні.
— Яким ви бачите майбутнє українського боксу?
֫— Переконаний, що після української перемоги у війні з московитами, ми зможемо створити усі умови та додаткову мотивацію для тренувань й здобутків наших боксерів. Водночас, за нинішньої системи фізичного виховання, спортивної освіти, пропаганди здорового способу життя в Україні, боксери та спортсмени вцілому не зможуть створити якісну конкуренцію на світовій арені. Необхідно повністю змінити совкову структуру спортивних шкіл, товариств та оновити технічні умови. Лише за побудови нової системи мотивації спортсменів й тренерів, створення нової інфраструктури та визнання боксу національним видом спорту в Україні, у нашого улюбленого виду мистецтва з'явиться майбутнє, про яке ми усі мріємо.