Незабаром в Роттердамі відбудеться найпрестижнішій профільний турнір серед правоохоронців та рятувальників — Всесвітні ігри, що має наметі визначити тріумфаторів у шістдесяти трьох видах спорту. Одним з претендентів на участь в боксерському турнірі Всесвітніх ігор є рядовий поліції, спецпідрозділець полку НПУ «Сафарі» Володимир Скоповський.
Свого часу цей спортсмен ставав бронзовим призером чемпіонату світу з французького боксу, вигравав чемпіонат України з кікбоксингу, після чого служив у Французькому легіоні, а нині активно працює над тим, щоб гідно представити Україну на Іграх в Голландії.
Про своє напрочуд насичене життя в Україні та за її межами, активну спортивну кар’єру та службу у Французькому легіоні, Володимир Скоповський розповів у ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Федерації боксу України.
— Володимире, нам відомо, що Ви розпочали підготовку до Всесвітніх ігор. Як вона проходить і під чиїм наставництвом Ви працюєте?
— Завдячуючи службі в Поліції та своєму спортивному минулому, я підходжу до поїздки на змагання у хорошій фізичній формі. Окрім того, я раніше займався кікбоксингом, тому не маю жодних проблем до адаптації на боксерському ринзі. Звичайно, кікбоксинг суттєво відрізняється від боксу, але я думаю, що мені вдасться гарно підготуватися до боксерського турніру. Я дуже активно працюю над тим, щоб гідно представити Україну в Голландії, в цьому мені допомагає талановитий тренер Василь Рибалка, з яким ми працюємо в одному з боксерських залів столиці. Це суто втягуючі тренування. Натомість над технікою, фізикою та функціональною підготовкою я працюватиму вже у Вінниці, куди поїду на початку липня, під наставництвом Володимира Драгунова.
— Розкажіть нашим читачам про те, де пройшло Ваше дитинство і як у Вашому житті з’явився кікбоксинг?
— Кікбоксингом я почав займатися у 2006-му році в Ковелі, адже родом я з Волинської області. Після цього виграв чемпіонат України, потрапив до збірної, в складі якої виграв Кубок Європи. У 2013 році спробував свої сили на чемпіонаті світу з французького боксу. Так я вперше побував у Франції. У цих змаганнях я фінішував третім, це дозволило мені відібратися на Всесвітні ігри, які я завершив на п’ятому місці.
— Нам відомо, що Ви тривалий час служили у Французькому легіоні. Розкажіть, що спонукало Вас до того, щоб податися до Франції?
— Я мав розмову зі своїм другом, який розповів багато цікавинок про Французький легіон. Я почав детальніше вивчати, що це та з чим його їдять і… буквально загорівся бажанням випробувати себе у парашютно-десантному полку. До слова, цей полк вважається найелітнішим у легіоні через дуже високі вимоги. Потрапивши на острів Корсика, де базуються парашютисти, я успішно склав усі тести. Після цього були чотири місяці «учебки». Не обійшлося без знаменитої традиції Французького легіону – марш «Кепі Бланш»! Лише ті, хто витримав заключний 48-годинний марш-кидок, отримують на урочистій церемонії головний символ бійців легіону – біле кепі.
— З чим Вам довелося зіткнутися у Французькому легіоні?
— Протягом п’яти років у Французькому легіоні я сумлінно виконував усі задачі, поставлені переді мною. Серед усіх місій найбільше запам’яталась місія в Африці у 2018-му – у Малі. У цій країні гостро стоїть проблема тероризму, торгівлі людьми, неконтрольованого обігу зброї і наркотиків. Пам’ятаю, як під час однієї з тривалих місій нам довелося ночувати прямо в пустелі і вночі буквально відбиватися від скорпіонів, які виповзали на полювання. Мені інколи здавалося, що вони полюють на нас… У 2019 році я здобув звання капрала. І, після завершення контракту, із чистою совістю повернувся до цивільного життя. Проте 23 лютого цього року я був змушений знову взятися за зброю, адже у моїй країні, рідній України, почалася війна…
— Розкажіть, як Ви потрапили в поліцію?
— Я намагався бути корисним будь-де. Від свого товариша дізнався, що при національній поліції України формується полк спецпризначення «Сафарі» і одразу запалився думкою про те, що я неодмінно мушу там бути. Окрім того, я почав активно агітувати за війну з росією своїх побратимів-українців, які разом зі мною служили у Французькому легіоні. І…всі вони відгукнулися на мою пропозицію воювати за Україну, покинули все – кар’єру, дорогі контракти – і приїхали додому захищати свою землю та своїх рідних. Вже у перший тиждень війни я зі своїми друзями привезли до України майже двісті чоловік, бажаючих воювати за Україну. Це стало можливим завдяки підтримці військового аташе посольства України у Франції. Саме він посприяв тому, щоб мої побратими з Французького легіону отримали можливість воювати з російським ворогом. Щодо мене, то я вже три місяці несу службу в полку спеціального призначення «Сафарі». За цей час взяв участь в бойових завданнях на Сумщині, Харківщині та Запорізькій області. Зізнаюсь чесно, мене дуже засмутили і водночас розлютили масштаби руйнувань, здійснених російськими терористами. На жаль, у цій війні загинули дуже багато мирних українців. Також росіяни вбили багатьох моїх побратимів з полку «Сафарі», багато моїх братів по зброї зазнали поранень …. Я ніколи не пробачу росіян, які прийшли на мою землю, щоб вбивати українців. Я налаштований «відповісти» російським терористам за кожного вбитого українця.
— Як Ваші побратими поставилися до того, що Ви їх залишаєте та вирушаєте на Всесвітні ігри поліцейських?
— Звичайно, мої побратими побажали мені успіхів на прийдешньому турнірі. У свою чергу, я намагатимусь виправдати їхні сподівання. Також я намагатимусь виправдати сподівання усіх тих людей, хто допомагає мені готуватися до змагань. Принагідно хочу подякувати за підтримку та допомогу президентові Федерації боксу України Володимиру Степановичу Продивусу, який подбав про те, щоб я готувався до змагань у прекрасних умовах, командирові полку НПУ «Сафарі» Василеві Васильовичу Віконському та командиру роти Володимиру Теслі, які люб’язно відпустили мене готуватися до Ігор, та всім тим, хто вболіває за Україну.