13 жовтня 2022

Андрій Андріїв: «Дівчата та їхній тренер доклали максимум зусиль, щоб про Україну, місто Дніпро та український бокс заговорили в усьому світі. Дякую їм за це!»


Президент Федерації боксу міста Дніпро Андрій Андріїв — один з небагатьох спортивних функціонерів України, хто підтримував збірну України на чемпіонаті Європи серед юнаків та юніорок безпосередньо на місці події, в італійському місті Монтезільвано. Він приїхав до Італії у непрості часи для збірної України, коли команда отримала, як з’ясувалось пізніше, тимчасову заборону використовувати українську символіку. Як відомо, ця ситуація призвела до того, що збірна команда вирішила знятися зі змагань і повернутися додому.  Проте, додому поїхали не всі. Представниці Дніпропетровщини боксерської, дочекавшись рішення про те, що вони зможуть виступати на чемпіонаті Європи під рідним прапором, залишилися на турнірі — і виграли для України три нагороди: одну золоту і три бронзових…

Пресслужба Федерації боксу України поспілкувалась з Андрієм Андріївим та дізналась з перших вуст, якими труднощами був устелений шлях боксерок з Дніпропетровщини до медалей чемпіонату Європи.

 Пане Андрію, вітаємо Вас та команду федерації боксу міста Дніпра із здобутими трьома медалями на чемпіонаті Європи з боксу серед юніорок.

На всю Європу лунав наш гімн, всі бачили прапор. Наскільки це важливо для дніпрян?

— Дуже важливо, що дівчатам вдалося завоювати нагороди у такі непрості часи для України і, зокрема, Дніпра, яке щодня бомбардують російські орки. Так, було багато спекуляцій навколо виступів збірної України, але, попри всі труднощі, нашим дівчаткам вдалося зійти на п’єдестал пошани. Більше того, всі троє призерок виблискували на п’єдесталі у жовто-блакитних кольорах, стояли під жовто-блакитним прапором і, найголовніше, для всіх лунав гімн незламної України.

Ви знаходилися разом з командою тоді, коли різними правдами і не правдами збірну України змушували знятися з чемпіонату. Розкажіть нашим читачам, як все відбувалося, і як вдалося налаштувати боксерок з Дніпропетровщини на медалі?

— Якщо чесно, я планував відвідати лише півфінали чи фінали, але, як тільки дізнався, що у збірної виникли проблеми і команда може зійти з турнірного шляху, одразу ухвалив рішення їхати до команди. Адже я повинен бути з ними не лише в радості, а й разом проходити через труднощі. Тож, у перші дні змагань організатори ухвалили рішення, що збірна України мусить виступати під прапором IBA. Як наслідок, постало питання про зняття національної збірної зі змагань. Практично одразу до Італії прилетів президент ФБУ Володимир Продивус, який взявся вирішувати цю проблему і робити все для того, щоб збірна України виступала під жовто-блакитним прапором, а не якимсь нейтральним… Звичайно, що я запропонував усім дочекатися рішення: якщо воно буде негативним — розвертаємось і разом з усіма їдемо додому. Звісно, ми вірили і чекали, що Володимиру Степановичу вдасться переломити ситуацію на нашу користь. Так, дівчата на той моменти перебували у стресовому стані, але продовжували тренуватися і вірили, що все для збірної України складеться якнайкраще. Окрім того, ми завжди були на зв’язку з батьками дівчат, з якими спільно ухвалювали ті чи інші рішення. Переломним моментом стало те, що ми отримали письмові гарантії від голови Європейської конфедерації боксу Йоаніса Філіппатоса про те, що на подальших стадіях наші дівчата зможуть боксувати під українським прапором, будуть дозволені герб та гімн України, ми ухвалили рішення залишитися та битися за українські кольори.

Упродовж усього турніру в куті рингу дівчат мотивував та налаштовував заслужений тренер України, старший тренер збірної Дніпропетровської області серед юніорок Сергій Батраков. Як Ви можете охарактеризувати цього тренера?

— Я скажу коротко: окрім того, що Сергій Батраков є хорошим тренером, він, водночас, є другим батьком для дівчат. Я бачив його ставлення до команди. Він переймається не лише тренувальним процесом дівчат, а й їхнім життям загалом. Більше того, він навіть відслідковує режим дня дівчаток, щоб ті постійно не сиділи в телефонах, а з користю проводили свій вільний час. На турнірі дівчата подорослішали одразу на декілька років. Вони перебували у напрузі впродовж усього чемпіонату: у перші дні змагань дівчата плакали від смутку, по закінченні — від радості. Після останнього дня змагань я повіз команду до Риму, хотів дівчатам зробити невеличке свято. Рим — дуже мальовниче місто, яке допомагає відволіктися від напруги, забути про всі негаразди. До слова, особисто я всю дорогу до Риму посміхався і радів від того, нашим що дівчатам і тренеру вдалося здобути золото і дві бронзи. Всі бачили прапор та чули гімн, а тому емоції не передати словами. До Італії я приїхав разом з родиною, зі мною була моя маленька 4-річна донечка Аніта, яка за змагальні дні теж дуже сильно прив`язалася до наших чемпіонок. Аніту  не можливо було відірвати від дівчат. Вони дуже здружилися і навіть моя донечка відчула на собі всю силу командного духу.

 — Відео, на якому наша Анастасія Таран із золотою медаллю на шиї слухає гімн України переглянули на офіційній сторінці ФБУ у Фейсбуці понад півтора мільйони людей, а органічне охоплення цієї публікації склало понад три мільйони... Ви знаходилися поруч з Анастасією під час нагородження. Що відчували в цей момент?

 — Мене переповнювала радість та гордість: радість — за Настю, гордість — за Україну. Я вважаю, що це, хоча й маленька, але перемога для нашої країни.

 Анастасія Таран, Вікторія Щербина і Таїсія Покучай — призерки чемпіонату Європи. На Вашу думку, яким буде боксерське майбутнє цих дівчат?

 — Якщо ці дівчата будуть так самовіддано готуватися до змагань, продовжувати тренуватися і віддаватися свої справі так, як це було до і під час чемпіонату Європи, то на них попереду чекають Олімпійські ігри. Дівчата мають все для того, щоб поїхати на Олімпіаду, а ми, у свою чергу, підтримаємо всі їхні починання.

 Наостанок, декілька слів Які слова хочете сказати нашим захисникам, які боронять українську землю та кордони нашої держави?

 — Бажаю нашим військовим перемогти ворога на всіх ділянках фронту. Пам’ятаймо, що з нами — Бог! Ми захищаємо свою землю, своїх рідних і близьких! Серце кров’ю обливається від того, що коїться на нашій землі… Мрію, щоб чимскоріш в Україні знову запанував мир. Дуже хочу, щоб наша молодь могла спокійно розвиватися та займатися своєю справою – виступати на змаганнях та представляти Україну.

 

 



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ