П’ятнадцятирічна Таїсія Покусай з Першотравенська, що на Дніпропетровщині, попри свій юний вік, вже двічі встигла побувати на європейському п’єдесталі. Минулоріч вихованка талановитого тренера Олексія Аріткіна виграла срібні медалі чемпіонату Європи серед школярів, а цьогоріч здобула бронзову нагороду чемпіонату Європи серед юніорів та юніорок.
Про неоціненний досвід, здобутий на чемпіонаті в Італії, підтримку тренера та рідних, а також плани на найближче майбутнє Таїсія Покусай розповіла в інтерв’ю пресслужбі Федерації боксу України.
— Тає, вітаємо тебе з успішним виступом на найпрестижнішому турнірі континенту серед юніорок. Якими були твої перші емоції в статусі бронзової призерки чемпіонату Європи?
— Не буду приховувати, я прагнула золотої відзнаки, тому, програвши у півфіналі, дуже засмутилась. Треба віддати належне моїй суперниці у півфіналі, яка виявилась кращою за мене. Тим не менш, бронзова відзнака дала мені усвідомлення, над чим доведеться попрацювати, щоб в майбутньому стати чемпіонкою Європи.
— Що для тебе означає присутність свого тренера в куті рингу?
— На мою думку, присутність свого тренера в куті рингу — це найкраща мотивація для боксера. Важливо відчувати підтримку тренера під час бою, чути його поради та підказки. Окрім того, лише тренерові відомі мій характер і стиль боксування, лише тренер знає, як підбадьорити та заспокоїти… Я вважаю, що всі мої перемоги — заслуга тренерів та їхньої підтримки.
— Як твої рідні та близькі сприйняли успіх на чемпіонаті Європи?
— Мої рідні та близькі люди радо сприйняли мій здобуток чемпіонаті Європи, вони сказали, що я велика молодчинка, і що бронзова медаль — це також дуже класний результат.
— Після того, як збірна України, попри вимоги різних чиновників «їхати додому», залишилась виступати на чемпіонаті Європи, тренера збірної України Сергія Батракова розкритикував керівник групи «перезавантаження» Кирило Шевченко, сказавши журналістам, що цього тренера треба дискваліфікувати пожиттєво…
— Я вважаю, що не можна звинувачувати нашого тренера Сергія Батракова у «несолідарності із командою», тим більше після того, як збірна України отримала право виступати під своїм прапором. Ці звинувачення є недоречними. Так! Ми з дівчатами ухвалили рішення залишитися в Італії, але після того, як стало відомо, що виступатимемо ми під українським прапором. Тренер підтримав нас у цьому. Ми вирішили боротися за медалі! До того ж, ми доклали чимало зусиль, щоб потрапити на чемпіонат Європи, тому не могли просто скласти речі та вирушити додому без медалей.
— Нам відомо, що після того, як ви вирішили залишитися на чемпіонаті Європи, керівники групи «перезавантаження» відібрали у вас форму. Відомо також, що та форма не відповідала розмірам дівчат... Цікаво, а чи підійшла вам форма, яку надала Федерація боксу України на чолі з Володимиром Продивусом?
— Ця форма підійшла усім дівчатам. Ми залишилися задоволені. Дякуємо тим, хто підтримав нас і забезпечив необхідною екіпіровкою.
— Ти вже маєш у своєму активі срібну та бронзову медалі європейських змагань. До чого прагнеш у найближчому майбутньому?
— Не треба опускати руки, а рухатися вперед, тренуватися, працювати над помилками та докласти максимум зусиль задля перемоги на чемпіонаті Європи.