Наша сьогоднішня героїня — Анастасія Таран, свідомо обрала бокс справою життя. Прийшовши чотирирічною в секцію боксу, маленька Настя буквально з першого погляду закохалась у цей вид спорту — ринг підкорив її серце, а всі її мрії були пов’язані з перемогами. Минали роки, Настя ставала Анастасією, а її прізвище все частіше почалося з’являтися у спортивних новинах.
Спершу Анастасія Таран гучно заявила про себе на всю Україну, вигравши національний чемпіонат. А минулоріч уродженка Дніпропетровщини вписала своє ім’я золотими літерами в історію чемпіонату Європи серед юніорок. Тендітній дівчинці з Дніпропетровщини вдалося завоювати золоту медаль та отримати відзнаку найкращої боксерки турніру. Як виявилось пізніше, цей тріумф став лише першою ластівкою Анастасії Таран на європейських аренах. Минув рік. Талановита спорстменка знову поїхала на чемпіонат Європи, і… знову злетіла на найвищу вершину турніру!
Чемпіонка Європи серед юніорок Анастасія Таран розповіла у інтерв’ю пресслужбі Федерації боксу України, що відчувала, коли вдруге стала чемпіонкою Європи, повідала, що для неї означає присутність свого тренера в куті рингу та прокоментувала рішення групи «перезавантаження» дискваліфікувати тренера Сергія Батракова…
— Настя, пам’ятаєш, що ти відчула, коли вдруге стала чемпіонкою Європи?
— Ці емоції важко передати словами. Я була неймовірно задоволеною! Мені випала можливість представляти Україну на чемпіонаті Європи Україну. Ще приємніше, що я змогла виграти для України золоту медаль. Хто б там що не казав, а на церемонії нагородження лунав гімн України! Більше того, коли я його слухала, то не змогла стримати сліз… Дуже багато чоловіків та жінок загинули заради того, щоб цей гімн мав право на життя, щоб Україна залишились незалежною. Вірю, що війна дуже скоро закінчиться і закінчиться вона нашою, українською перемогою.
— Хто першим привітав тебе з чемпіонством?
— Першою мене привітала моя мама. Вона мене похвалила, сказала, що я у неї найкраща доця) Взагалі, саме мама надихнула мене на цей тріумф, адже вона підтримала моє рішення продовжити виступи на чемпіонаті Європи у той час, коли решта дівчат вирішили їхати додому…
— Цікаво, як так вийшло, що лише представниці Дніпропетровщини боксерської залишилися боксувати в ім’я України, а решта збірників вирушили додому…
— Ця історія бере початок від того моменту, коли нам заборонили виступати під українським прапором. Тренери провели нараду, ухвалили рішення зняти команду зі змагань. Правда, це сталося вже тоді, коли наша збірна отримала право використовувати свою символіку на чемпіонаті Європи. Ми з дівчатами вирішили залишитись і боротися за медалі. Тим паче, що тепер ми могли виступати під українським прапором і в жовто-блакитних кольорах. Тож, чому нам їхати додому без медалей?
— Незважаючи на твій тріумф та успіхи інших дівчат, тренера Сергія Батракова керівники групи «перезавантаження» планують пожиттєво відсторонити від тренерської діяльності…
— Хм… Цікаво, з якої причини? Наш тренер виконував свої обов’язки, а дівчата виграли аж три медалі!
— Настя, розкажи, що у дівчат не склалось з формою, яку видали керівники «перезавантаження» на чолі з Кирилом Шевченком?
— Це окрема історія. Спершу нам видали форму, яка не підходила за розміром. Наприклад, п’ятнадцятирічним дівчаткам видали «боксерки» 45-47 розмірів. Звідси постає питання, дівчинка нашого віку може мати такий розмір ноги? Думаю, це риторичне питання... Далі... Нам видали форму, але при цьому не було відомості про те, що ми її отримали. Так, був папірець, на якому від руки намалювали таблицю…Але ж хіба це відомість? Потім цю ж форму у нас відібрали через те, що ми вирішили залишитися виступати на чемпіонаті Європи... На щастя, нас підтримало керівництво Федерації боксу України на чолі з Володимиром Продивусом. Нам привезли форму, яка підійшла всім дівчатам. Від імені дівчат дякую ФБУ за підтримку. Вона підставила нам плече тоді, коли «перезавантаження» поставило підніжку…
— Хто, крім Федерації боксу України, тренера та батьків, підтримав рішення дівчат залишитись на чемпіонаті Європи…
— Наше рішення підтримав президент Федерації боксу Дніпра Андрій Андріїв. Він приїхав до Італії заради того, щоб нас підтримати безпосередньо на місці події. Також Андрій Андріїв доклав чималих зусиль, щоб ми (дівчата з Дніпропетровщини. — прим. Авт) мали можливість виступати на чемпіонаті Європи. Окрім того, пан Андріїв організував для нас поїздку до Риму. Гуляючи «вічним містом», ми отримали масу емоцій, розслабилися та відпочили після змагань.
— Ти — дворазова чемпіонка Європи. Які твої плани на майбутнє?
— Прагну отримати звання майстра спорту та взяти участь на Олімпійських іграх.