Ім’я в українському боксі: Володимир Боровський


Прес-служба ФБУ розпочинає серію матеріалів, у яких ми будемо знайомити читачів із старожилами рингу, олдскульними майстрами та легендами вітчизняного боксу.

Вінничанин Володимир Боровський має величезний боксерський стаж. Пройшов усіма сходинками любительського боксу, а від часу дебюту на професіональному ринзі (1998 рік) провів 87 поєдинків (21-62-2, 10 КО за статистикою boxrec). Боксував проти багатьох великих бійців на таких великих стадіонах, як «Донбас-Арена» чи «Лейпциг-Арена», проводив свої бої у Великобританії, Франції, Німеччині та багатьох інших країнах по всьому світу.

Нині 41-річний Боровський тренує боксерів у Вінниці, передає свій безцінний досвід, але зберігає бойову форму. Бесіду з Володимиром ми почали з того, як він опинився у цьому виді спорту.

- На заняття боксом мене надихнув мій батько, який сам ним раніше теж займався. Я був хлопчиком скромним і лякливим, мене всі кривдили, тому він віддав мене на бокс. Так у мене загартувався характер, і боксом я продовжив займатися уже серйозно, організовано.

Хто був вашим першим тренером? Займалися в Вінниці?

- Так, у Вінниці. Перший тренер – Владислав Оспанжанович Кашеєв, а потім – Анатолій Миколайович Гаврилов, з яким я став КМС та майстром спорту. Далі я перейшов у професійний бокс.

У яких турнірах довелося виступати по аматорах?

- Я виступав на Кубку Чорного моря, це турнір класу «А». Там став першим та виконав норматив майстра спорту. А так – бували різні турніри. Міжнародні під егідою AIBA, вигравав навіть пояс PABA. Постійно старався вчитися чомусь новому.

Доводилося в кар’єрі змінювати вагову категорію?

- Був 60 та 63.5 кг, а у професіоналах боксував у категорії 66.7 кг. Далі було і 72, і 80 – причому, при вазі 71 кілограм.

Наскільки це важко для організму?

- Дуже важко. Для цього треба мати характер і, в першу чергу, та здоров’я.

А наскільки відрізняється бокс у легших категоріях від важчих? Яка з них більш швидка?

- Боляче б’ють і там, і там. Категорія тут ролі не відіграє. Просто коли відразу перестрибуєш на 2-3 категорії, то вище ймовірність получити болючий удар. Швидкість та ж сама, але б’ють сильніше.

Найкращий боксер, з яким вам доводилося перетинатися по аматорах?

- В Росії міг боксувати з Оскаром де ла Хойя, але бій відмінили. Боксував в Швейцарії зі спортсменом, який входив у десятку кращих боксерів Європи. Зараз вже не пам’ятаю його ім’я. Я виграв у нього у першому ж раунді – бій тривав буквально 47-48 секунд. По печінці вдарив та виграв.

А взагалі за стилем ви нокаутер чи любите бокс на очки?

- Це як виходить. Взагалі, я більше «ігровик», ніж «б’ючий». Але з перших 10 боїв десь 7-8 у мене були нокаути. Також після ударів по печінці. Так скажемо, люблю бити по печінці.

А що треба для того, щоб стати ігровиком? Правда, що це передбачає набагато вищу техніку ніж у того, у кого просто хороший удар?

- Так. Чутливість повинна також бути вище. Як у нас називають в боксі – «чуйка».

Взагалі ви лівша?

- Я боксую і лівою, і правою. Універсальний боєць.

А що легше, боксувати проти ортодокса чи проти лівші?

- Мені різниці немає, скажу вам чесно. Взагалі проти лівші боксувати важче. Але мені все одно. З лівшею я бився як лівша, з правшою – як правша. Цим ставив у тупик своїх противників, які виходили проти мене в іншій стойці.

Як довго готувалися до переходу в професіонали та чому вирішили це зробити?

- Взагалі не готувався, а перейшов відразу. З перших спарингів та боїв показав себе добре, і, маю сказати, мені школа аматорського боксу дуже допомогла.

З ким доводилося спарингувати?

- На той момент були дуже серйозні люди: інтерконтинентальні чемпіони світу та Європи, Адхамджон Менглієв, Андрій Сінєпупов. З ними були мої перші показові спаринги. Вийшло доволі непогано, раз мене відразу взяли в профі.

Із земляками вам також доводилося часто боксувати. Який бій відзначите як особливо пам’ятний?

- З Нужненком боксував у Польщі. Мені сказали, що буду боксувати з поляком, але вже на місці узнав, що це буде Нужненко, котрий тоді боксував за польський клуб.

Той бій ви програли за очками…

- Бій, у принципу, був рівний. Але Нужненко боксував за поляків, в Польщі ми билися – тому йому віддали перемогу. Юра – хороший боксер, хороший хлопець – ми знайомі ще з любителів. З думкою суддів я згоден – він був трішки кращим. Будемо казати, що на один удар…

Серед ваших перемог, наприклад, можна відзначити нокаут білоруса Дмітрія Стрижанова у 2005 році в Києві. Хороший був бій? Як тоді було? Теж по печінці?

- Бій був непоганий. Я відстоював звання чемпіона. Спочатку бився з Острошапкіним, а потім – зі Стріжановим. Так, виграв своїм фірмовим ударом – по печінці!

Якщо говорити про бої, які завершуються нокаутами, це розрахунок чи елемент везіння?

- Це чисте везіння. Ти працюєш, працюєш – і якщо робиш все правильно, твій момент прийде. Рано чи пізно.

По початку бою ви відчуваєте, як він складеться?

- Не завжди. Колись я боксував за Автанділом Хурцидзе. Він був важчим за мене на 5-6 кілограмів. З ним ніхто не хотів боксувати, всі відмовлялися. Бій вийшов важкий, просто ой-ой-ой – такого не показують на телебаченні. У другому раунді я побував у нокдауні, але потім піднявся та закотив йому такий бій, що він сам був у шоці. Завдяки тому бою ми й познайомилися.

Вам доводилося боксувати не тільки в Україні…

- Так, був разів двадцять в Англії, стільки ж – у Швейцарії. Боксував майже скрізь.

Найжорсткіший або найбільш пам’ятний для вас виїзд?

- Скажу чесно, для мене кожний виїзд дуже важкий. Тому що готуюсь я сам, боксую сам. Всі бої були у мене важкими, прохідних не було. Завжди боксував з чемпіонами, з кращими.

Що ви цінуєте у боксерах? Їхню техніку чи вміння по ходу зустрічі прискоритися та змінити хід бою?

- В першу чергу, ціную у боксері, ще до бою, його людяність. Те, який він чоловік – нормальний чи негідник. Бувало, поглядами зустрічаємося, і боксери ведуть себе некрасиво. Друге, що ціную – показується вже у бою. Або після бою.

Колись я боксував у Германії, проти Еріка Скоглунда – він був на десять кілограм важчий за мене. Він програв мені, а згодом став чемпіоном світу. Так ось, для нього цей бій був дуже важкий – я зламав йому щелепу у двох місцях. Але після того, кожний раз, коли я приїжджав у Німеччину він знаходив мене, приходив та вітався. Ось таки людські якості я ціную. В бою всі воїни, а от після нього кожний веде себе по-різному. Тому людина відкривається не лише на рингу, а й поза ним.

Усі говорять, що зараз триває золота ера українського боксу. Дійсно, багато наших боксерів в еліті, багато претендують на титули та навіть володіють. Як ви вважаєте, що зподвигло на такий підйом, який пішов, мабуть, ще з 90-х?

- А ми завжди були сильні! Українська нація завжди сильна, просто нас недооцінювали. Але трохи допоміг і закордон. Та ж Америка, тому що багато ми перейняли у них. І техніку, і підготовку боксерів – все це в них дуже якісне. А зараз бокс очолює та людина, Володимир Степанович Продивус, яка сама була в минулому боксером, а наразі усією душею вболіває за наш вид спорту. Це важливо. Тому і результати наразі у нас такі високі.  

Вінницька область одразу декількома людьми представлена в керівних органах. Це і президент ФБУ Володимир Продивус, і член виконкому ФБУ Олег Алекса. Що скажете про обласний бокс та його рівень?

- Ми всі – одна родина, брати по боксу. До Володимира Продивуса у мене дуже гарне ставлення, він завжди підтримував та підтримує нас. Олег Алекса, людина, яку поважають в нашому місті, він робить і зробив дуже багато для розвитку вінницького боксу. Хороші у нас бійці, хороші організатори боксу. Завдяки цим людям бокс в Вінниці та Україні в цілому розвивається та процвітає. Також хотів би відмітити власника спортивного клубу "Нокаут" Сергія Капусту, який також робить багато корисних справ для розвитку спорту в нашому місті. 

В 2016 році ви провели бій проти Станіслава Скорохода. А що далі? Чи плануєте продовжити виступи?

- Той бій був такий, що я три місяці перед ним не боксував. У мене було погане фінансове становище, запропонували боксувати, та я поїхав взагалі непідготовлений. Вза-га-лі! Не провів жодного спарингу, не бігав крос – думав лише про те, як зігнати вагу. Не кажу, що за інших обставин бій був би набагато кращим, але підсумок точно був би не таким. Я би відстояв всі раунди та склав конкуренцію. А так, підготовка була нульова…

Зате сьогодні Ви в гарній бойовий формі. Можете продовжувати?

- Так, зараз я почуваю себе нормально, навіть дуже-дуже гарно. Проводжу тренування та спаринги, бігаю кроси – практично кожен день пробігаю 10 кілометрів. За один підхід на брусах роблю 120 разів та підтягуюсь на поперечині 50 разів. Роблю те, що на даний момент можуть зробить не всі молоді.

Я знаю, що Ви працюєте тренером. З ким із молоддю працюєте?

- Так, трохи підробляю. Працюю тренером індивідуально. Раніше працював із Солоненком, Третяком, Лук’янчуком. Хлопці всі були серйозні: я займався з ними і ЗФП, і спаринги проводив. Але в даний час я треную і звичайних людей. Інколи приходять спортсмени, але і вони любителі, аматори.

А по що люди приходять в бокс? Вилити агресію? Навчитись за себе постояти?

- Ви відразу назвали і одне, и друге. Я називаю це – викинути злу енергетику. Викинути в грушу, за всіма правилами. Або в парах постояти. Також і для того, щоб вміти захистити себе, або дівчину чи дружину. Принаймні, щоб загартувати характер.

Тобто, головне, що дає бокс, це характер?

- Так, я думаю що це найголовніше. Ну і силу, здоров’я, людські емоції…



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ