Ігор Сопінський: у ритмі боксу й техно-музики


Він – учасник І Європейських ігор, чемпіонату світу з боксу, багатьох інших міжнародних турнірів. Чемпіон України в ваговій категорії 52 кг 2014 року, неодноразовий призер всеукраїнських турнірів. І при цьому – людина широких поглядів та творчих захоплень. Ігор Сопінський є перспективним боксером і відомим у колах електронної музики композитором, музикантом-мультиінструменталістом.

Говоримо з ним про кар’єру в боксі, дитяче захоплення спортом і любов до музики.

– Розкажіть, як потрапили в бокс? Звідки з’явився інтерес до цього виду спорту?

– Почав займатися у 2005 році. Йшов із мамою на секцію футболу, але зустріли тренера з боксу, знайомого нашої родини, і він порадив спробувати себе саме в цьому виді спорту. Так я й почав займатися боксом у рідному місті Бориспіль. Моїм першим тренером став Сергій Степанович Кінаш. Вже через два роки я поступив у Броварське вище училище фізичної культури – був у сьомому класі, може, не все розумів, але отримав великий життєвий досвід. Жив сам, без батьків, швидше дорослішав. І коли вже на юнаках, молоді почали надходити певні премії, я зрозумів, що в цьому виді треба бути особливо відповідальним, іти до кінця, і це буде моя основна професія. Тому закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, став магістром фізичного виховання.

– Кожен спортсмен проходить через непрості етапи: перший болісний удар, перша поразка. Як ви це переживали й у чому знайшли мотивацію йти далі?

– Якось так вийшло, що я дуже полюбив цей вид спорту і навіть болісні удари мене не зупиняли, а навпаки – мотивували. Я був малої ваги, здебільшого, проти мене виходили більш міцні, високі хлопці. Але мені ніколи не було важко, а якщо бувало боляче – то я терпів і йшов далі.

– Які основні етапи вашої кар’єри?

– У юніорах я був «недовагом», особливо ніде не їздив. А уже з молоддю виграв чемпіонат України, потрапив на молодіжний чемпіонат світу. Після цього вже перейшов у дорослий бокс. До слова, пішли й всеукраїнські успіхи – дістався фіналу Кубка України, де в рівному бою поступився більш досвідченому Денису Шкарубо. Після здобуття срібної медалі мені запропонували поїхати на турнір у Китай, після того виграв чемпіонат України й потрапив у збірну команду України. Брав участь у Європейських іграх, на чемпіонаті світу 2015 року. Для мене це була прекрасна школа – пам’ятаю, поїхав на перші збори в Молдову, освоївся. Вдячний тренерам, товаришам по збірній – після цього вже зовсім інакше себе відчував.

– Виступи за збірну – особливий досвід?

– Так, одне слово – збірна! Відчуваєш гордість, що боксуєш за свою державу. Та й рівень дуже високий, адже тобі протистоять найкращі бійці своїх країн.

– Із ваговою категорією відразу визначилися?

– Спочатку боксував у категорії 49, але захотів спробувати себе в 52 – так і пішло.

– Хто найкращі боксери світу в вашій категорії?

– До цього часу мені подобався Міша Алоян. Також відзначу дуже сильного боксера із Узбекистану Шахрам Гіясов, ми з ним боксували в Болгарії, я йому програв за рішенням суддів у дуже важкому бою, а потім він став Олімпійським чемпіоном.

– Останні Європейські ігри ви пропустили, а які ваші плани на найближчі роки?

– Цікаво, що перед Іграми я поїхав на турнір в Угорщину. В першому ж бою мені випав іспанець – я його переграв за одноголосним рішенням, вийшовши в фінал. Так от, потім цей іспанець виграв Європейські ігри в Мінську. Це про щось говорить? Напевно, так.

А щодо планів – їх нам диктує календар змагань. Готуюся до чемпіонату України, який буде проходити вже в вересні. Тренувальні збори, постійний режим – все, як і треба в спорті.

– Ваша категорія 52 кг – висококонкурентна в Україні?

– Однозначно дуже конкурентна! По-перше, у нас в Україні в принципі багато чудових боксерів, додалися талановиті молоді бійці. По-друге, як відомо, прибрали категорію 49 кг і ці спортсмени перейшли в нашу категорію 52 кг. І так було по 4 бої на чемпіонаті України, а тепер буде чудова компанія – і таке звання буде багато важити.

– Як розцінюєте ось цю зміну вагових категорій?

– Так як їх укрупнили, стало більше конкурентів, важко себе показати. Ніхто з боксерів невдоволений, що так зробили – відібрали у чоловіків категорії й віддали дівчатам. Бокс – дуже авторитетний, масовий вид спорту. Тут висока конкуренція. Було б правильно залишити всі категорії у нас і збільшити у дівчат.

– Як ви ставитеся до жіночого боксу? Чи дивитеся його як глядач, чи визнаєте рівним із чоловічим?

– Зізнатися чесно, до жіночого боксу ставлюся обережно, навіть дещо насторожено – хочеться, щоб здоров’ю дівчат нічого не загрожувало, вони залишалися красивими. Переживаю за них. Хоча при цьому визнаю: жіночий бокс стрімко прогресує, наші жінки-боксерки працюють так само тяжко, як і чоловіки. Їхній вид спорту заслуговує на збільшення квот, і я проти нього нічого не маю, проте, на мою думку, не за рахунок чоловічого боксу.

– Які мрії маєте в боксі, де та вершина, якої хочете досягти в боксі?

– Все по порядку: виграти чемпіонат України, добре підготуватися й взяти ліцензію на Олімпійські ігри, зачепитися за медалі, ціль – на золото. А після цього, якщо є вже багаж любительського боксу, можна думати про професіонали.

– 99,9% наших великих чемпіонів-професіоналів вийшли на «олімп» якраз через любительський бокс…

– Так, це невипадково. Любительський бокс дає таку школу, з якою потім нічого не страшно. Добре, що у нас в Україні є такий сильний власний бокс. Усіх наших чемпіонів світовий бокс відстежує й чекає з нетерпінням, тому що з України виходять топ-боксери.

– Доводилося чути, що у вас є творча жилка. Звідки інтерес до музики?

– Сам захопився, в училищі старші хлопці слухали електронну музику. Я почув – мені сподобалося, почав знайомитися з нею все більше й більше. Це переросло в хобі, але й стало другою професією.

– Який стиль вам імпонує?

– Електронна музика, техно, хард-техно.

– Це суто комп’ютерна робота чи є й запис звичайних інструментів?

– Все робиться віртуально: вдома на комп’ютері маю всі програми, плагіни. Можу зробити музику від початку до кінця, хоча, за потреби, можу з’їздити в Київ у студію. Працюю більше як саунд-продюсер – а потім мою музику використовують діджеї під час своїх виступів на фестивалях, у нічних клубах і так далі.

– Цікаво: хто збирає більшу аудиторію – ви як боксер чи діджеї з вашою музикою?

– Важко сказати… Звісно, і бокс – популярний вид спорту, треба бачити, який буває ажіотаж, скільки фанів збирається. Але й музика теж збирає багато людей. Мені приємно, що мої треки звучали на великих фестивалях по всьому світу. Особливо популярна електронна музика в Німеччині та США – це основні країни, на які я направлений, тому що там техно найбільше знають і поважають. В Україні вона не настільки популярна поки що.

– Тим не менш, у вас у соцмережах досить багато читачів – більше, ніж у декого з ваших колег по спорту…

– Так, там є й слухачі. А ще я маю свій власний музикальний лейбл – мені присилають музику автори зі всього світу, я підписую з ними контракти й ця музика потім знаходить слухачів по всьому світі.

– Що вигідніше: бокс чи музика?

– Бокс – моя професія, музика – хобі. Відповім так. А взагалі, справа не в грошах – і спортом, і мистецтвом люди займаються, передовсім, для задоволення.

– У боксі, здається, королює реп. Чи, може, ви налаштовуєтеся на тренуваннях, виходите на ринг під техно?

– Тут справа суто любительська – кому що подобається. Віталій Кличко виходив під Тіну Тернер, Володя – під RHCP. Я з вами згоден у тому сенсі, що реп дає ритм, налаштування, допомагає зібрати й направити агресію. Але виходити на ринг – це особлива має бути музика. Я, якби виходив на відповідальний поєдинок, міг би вибрати і реп, і навіть якусь композицію 80-х років.

– Які ще у вас захоплення?

– Люблю подорожувати. Завдяки боксу, багато де побував. Якби не бокс, я не відвідав би, можливо, Китай чи якісь інші екзотичні країни. Можливість побачити світ – велика перевага життя спортсмена.

– Фахівці говорять, що в Україні – золота ера боксу. Ломаченко, Усик, інші наші великі чемпіони – на вустах усього світу. Ми витримаємо цей рівень? Зміна буде гідною?

– Безперечно! Україна тримає марку – самі бачите, навіть на останньому за часі турнірі (мінських Європейських іграх) наша чоловіча збірна стала найкращою на континенті. У нас іде чудове молоде покоління, не гірше. Вважаю, український бокс завжди був, є і буде на рівні. Вже у нас багато чемпіонів, а буде ще більше – тому що у нас є системна робота, багато талантів і чудова школа боксу.

 

Для того, щоб прослухати музику Сопінського, Вам сюдиhttps://soundcloud.com/sopikk

Сторінка в Інсаграм https://www.instagram.com/sopik_music/



ПАРТНЕРИ усi ПАРТНЕРИ